Dev Blog

dotnet CLI і структура програми ​

Інструмент командного рядка dotnet CLI ​

Усі середовища розробки під час збирання та запуску викликають той самий інструмент командного рядка dotnet CLI. Його можна використовувати й безпосередньо: у терміналі Windows, Linux і macOS, на сервері без графічного інтерфейсу, у сценаріях автоматизації. Основні команди наведено в табл. 1.4, повний опис – у документації https://learn.microsoft.com/dotnet/core/tools/.

Таблиця 1.4. Основні команди dotnet CLI

КомандаПризначення
dotnet --infoвідомості про встановлені SDK та середовища виконання
dotnet new listсписок шаблонів проєктів
dotnet new console -n Helloстворити консольний проєкт Hello у новій папці
dotnet new sln -n Labsстворити файл рішення Labs.slnx
dotnet sln add Helloдодати проєкт до рішення
dotnet buildзібрати проєкт (конфігурація Debug)
dotnet runзібрати та запустити проєкт
dotnet run -- a bзапустити з аргументами командного рядка a і b
dotnet cleanвидалити результати збирання
dotnet add package Humanizerпідключити пакет NuGet
dotnet publish -c Releaseпідготувати застосунок до поширення

Приклад створення рішення з одним проєктом і запуску програми (рис. 1.24):

mkdir Labs
cd Labs
dotnet new sln -n Labs
dotnet new console -n Hello
dotnet sln add Hello
dotnet run --project Hello

Створення та запуск проєкту в терміналі

Рис. 1.24. Створення та запуск проєкту в терміналі

Для невеликих експериментів .NET 10 дозволяє запускати окремий файл .cs без створення проєкту. Створіть у будь-якому текстовому редакторі файл hello.cs з рядком Console.WriteLine("Hello!"); і виконайте в терміналі команду dotnet run hello.cs. Такі файлові застосунки (file-based apps) зручні для перевірки окремих прикладів із лекцій (https://learn.microsoft.com/dotnet/core/sdk/file-based-apps).

Проєкти та рішення ​

Проєкт – це набір вихідних файлів і налаштувань, з яких збирається одна збірка: консольна програма, бібліотека або вебзастосунок. Рішення (solution) об’єднує кілька пов’язаних проєктів, наприклад застосунок, бібліотеку та проєкт тестів (рис. 1.25). Після створення та збирання рішення з попереднього прикладу має таку структуру папок:

Labs/
├── Labs.slnx                 файл рішення
└── Hello/                    папка проєкту
    ├── Hello.csproj          файл проєкту
    ├── Program.cs            вихідний код
    ├── bin/Debug/net10.0/    зібрана програма
    │   ├── Hello.dll
    │   └── Hello.exe
    └── obj/                  проміжні файли збирання

Рис. 1.25. Структура рішення та проєктів

Файл рішення має розширення .slnx (у попередніх версіях – .sln); у Visual Studio структуру рішення відображає вікно Solution Explorer. Файл проєкту Hello.csproj записано у форматі XML:

xml
<Project Sdk="Microsoft.NET.Sdk">
  <PropertyGroup>
    <OutputType>Exe</OutputType>
    <TargetFramework>net10.0</TargetFramework>
    <ImplicitUsings>enable</ImplicitUsings>
    <Nullable>enable</Nullable>
  </PropertyGroup>
</Project>

Атрибут Sdk вказує набір правил збирання, OutputType – тип збірки (Exe – запускний файл, Library – бібліотека), TargetFramework – цільову версію платформи. ImplicitUsings вмикає неявне підключення основних просторів імен, а Nullable – перевірку посилальних типів, які можуть мати значення null. Усі файли .cs у папці проєкту включаються до нього автоматично. Папки bin і obj створюються під час збирання; їх не додають до системи контролю версій і не надсилають викладачеві – вони відтворюються з вихідного коду.

Сторонні бібліотеки підключають як пакети NuGet – архіви зі збірками, що публікуються в репозиторії https://www.nuget.org. Команда dotnet add package Humanizer додає до файлу проєкту посилання на пакет, а під час збирання пакет завантажується автоматично. У Visual Studio пакети підключають через Project → Manage NuGet Packages… Докладніше: https://learn.microsoft.com/nuget/what-is-nuget.

Структура програми мовою C# ​

Сучасний шаблон консольного застосунку містить лише один рядок:

cs
Console.WriteLine("Hello, World!");

Це оператори верхнього рівня (top-level statements). Під час компіляції вони поміщаються в автоматично створений метод Main – точку входу програми, з якої починається виконання. Такий запис зручний для невеликих програм; у проєкті оператори верхнього рівня можуть бути лише в одному файлі. Еквівалентна програма з явною структурою виглядає так:

cs
namespace Hello;

internal class Program
{
    // Точка входу: з методу Main починається виконання.
    static void Main(string[] args)
    {
        Console.WriteLine("Hello, World!");
    }
}

Основні елементи програми:

  • простір імен (namespace) групує пов’язані типи та запобігає конфліктам імен; оголошення namespace Hello; поширюється на весь файл;
  • клас Program містить метод Main – точку входу; модифікатор internal робить клас доступним лише в межах збірки;
  • метод Main статичний, тому викликається без створення об’єкта класу; масив args містить аргументи командного рядка, а метод може повертати int – код завершення програми;
  • директива using підключає простір імен, щоб не писати повні імена типів (System.Console); завдяки ImplicitUsings простори імен System, System.IO, System.Linq та інші підключені неявно;
  • кожен оператор закінчується крапкою з комою, а блоки коду беруться у фігурні дужки;
  • коментарі записують після // до кінця рядка або між /* і */; коментарі /// використовують для документування коду.

Мова C# чутлива до регістру: Main і main – різні імена. За угодами про іменування типи й методи пишуть у стилі PascalCase (ReadLine), а локальні змінні й параметри – у стилі camelCase (userName). Повний перелік угод наведено в документації https://learn.microsoft.com/dotnet/csharp/fundamentals/coding-style/identifier-names.

Помилки компіляції ​

Якщо код порушує правила мови, компілятор не створює збірку, а виводить помилки компіляції. Кожна помилка має код, опис, назву файлу й номер рядка. У Visual Studio помилки підкреслюються червоною хвилястою лінією в редакторі та наводяться у вікні Error List (View → Error List), а подвійне клацання на помилці переводить курсор до потрібного рядка (рис. 1.26). Наприклад, у такому коді є помилки:

cs
Console.WriteLine("Привіт")
console.WriteLine(name);

Компілятор повідомить:

error CS1002: ; expected

Після додавання крапки з комою з’являться наступні помилки:

error CS0103: The name 'console' does not exist in the current context
error CS0103: The name 'name' does not exist in the current context

У першому рядку бракувало крапки з комою, у другому ім’я console написано з малої літери, а змінну name не оголошено. Опис кожної помилки за її кодом можна знайти в документації https://learn.microsoft.com/dotnet/csharp/language-reference/compiler-messages/.

Помилки компіляції у вікні Error List

Рис. 1.26. Помилки компіляції у вікні Error List

Порада

Виправляйте помилки по черзі, починаючи з першої: одна помилка часто спричиняє кілька повідомлень у наступних рядках.