Dev Blog

Підсумки ​

Висновки ​

Автоматизовані модульні тести перевіряють окремі класи швидко й повторювано, захищаючи від регресій; їх має бути найбільше в піраміді тестування. У .NET тести розміщують в окремому проєкті MSTest, що посилається на бібліотеку класів, і запускають у Test Explorer або командою dotnet test. Тест будують за шаблоном Arrange–Act–Assert, перевіряють результат твердженнями Assert, а набори даних задають атрибутами [DataRow], обираючи класи еквівалентності та граничні значення. Залежності від баз даних, мережі й часу замінюють тестовими двійниками через інтерфейси та TimeProvider. TDD будує код короткими циклами «червоний – зелений – рефакторинг». Покриття коду показує неперевірені частини, але не гарантує якість тестів. Рефакторинг покращує структуру коду без зміни поведінки: «запахи коду» усувають малими кроками під захистом тестів, використовуючи інструменти Visual Studio.

Питання для самоперевірки ​

  1. Навіщо потрібні автоматизовані тести? Що таке регресія?
  2. Які рівні тестування ви знаєте? Що таке піраміда тестування?
  3. Що означають принципи FIRST?
  4. Як створити тестовий проєкт і підключити до нього бібліотеку класів?
  5. Для чого призначені атрибути [TestClass], [TestMethod], [DataRow], [TestInitialize]?
  6. Опишіть шаблон Arrange–Act–Assert.
  7. Які твердження MSTest ви знаєте? Як перевірити виняток?
  8. Як порівняти дійсні числа в тесті?
  9. Що таке класи еквівалентності та граничні значення?
  10. Чим відрізняються заглушка, фейк і мок?
  11. Як протестувати код, що залежить від поточного часу?
  12. Опишіть цикл TDD.
  13. Що показує покриття коду? Чому 100 % покриття не є метою?
  14. Що таке рефакторинг? Що таке характеризаційні тести?
  15. Які «запахи коду» ви знаєте? Які рефакторинги їх усувають?

Корисні посилання ​