Підсумки

Висновки

Шаблон описує спільний алгоритм один раз, а компілятор утворює потрібні спеціалізації для відомих під час компіляції аргументів. Виведення типів не шукає зручного спільного типу, тому сигнатура шаблону є частиною контракту. Шаблон класу може мати параметр-значення, і тоді FixedStack<int, 2> та FixedStack<int, 3> – різні типи, а CTAD виводить аргументи лише з конструктора. Спеціалізація класу замінює поведінку для визначених аргументів, а для функцій зазвичай використовують перевантаження або обмеження. Для неявного інстанціювання визначення шаблону має бути видимим, тому його розміщують у заголовку. Пакети параметрів і fold-вирази розгортаються під час компіляції й не є контейнером часу виконання. Концепти та requires виражають точні вимоги до типів і переносять діагностику ближче до інтерфейсу, але не доводять семантичної правильності операцій. Статичний поліморфізм вибирає реалізацію під час інстанціювання й не замінює віртуального інтерфейсу для різнорідних колекцій.

Питання для самоперевірки

1. Чому maxOf(3, 7.5) не виводить один T?
2. Які типи й операції справді підтримує навчальний FixedStack?
3. Чому CTAD не може вивести місткість із порожнього конструктора?
4. Чим спеціалізація класу відрізняється від перевантаження функції?
5. Яка інформація потрібна для неявного інстанціювання?
6. Чим requires-речення відрізняється від requires-виразу?
7. Чи доводить концепт семантичну правильність оператора порівняння?
8. Чому порожній fold через кому працює, а через + потребує рішення?
9. Де варто використати static_assert замість концепту?
10. Коли потрібен динамічний вибір реалізації замість шаблону?

Контрольні питання до лабораторної роботи

1. Що є аргументом типу, а що аргументом-значенням?
2. Які обмеження вашого типу перевіряються компілятором?
3. Які властивості залишилися перевірками часу виконання?
4. Чим гарантія CTAD відрізняється від перевірки конструктора?
5. Чому тест відмови не можна замінити коментарем?