Dev Blog

Оголошення та види функцій ​

Оголошення та виклик ​

Після fun записують ім’я, параметри в дужках і тип результату. Кожен параметр має ім’я та тип. У тілі-блоці значення повертають оператором return. Тіло-вираз після знака = зручне для короткого обчислення; тип результату часто можна вивести, але явний тип залишається корисним для публічного контракту.

kotlin
fun rectangleArea(width: Double, height: Double): Double {
    require(width.isFinite() && height.isFinite())
    require(width >= 0.0 && height >= 0.0)
    val area = width * height
    require(area.isFinite())
    return area
}

fun square(value: Int): Long = value.toLong() * value

fun main() {
    println(rectangleArea(3.0, 4.0))
    println(square(50_000))
}
text
12.0
2500000000

Рис. 3.1. Сигнатура функції описує вхідні дані та результат.

У square перетворення на Long відбувається до множення. Якщо спочатку обчислити value * value як Int, а потім перетворити результат, переповнення вже сталося. Тип результату функції не змінює автоматично тип усіх проміжних операцій.

Параметри всередині функції не переприсвоюють. Якщо потрібне змінюване проміжне значення, оголошують локальну var. Передача об’єкта означає передачу значення посилання: функція не може замінити змінну викликача, але може змінити доступний змінюваний об’єкт. Для рядків такої зміни вмісту немає, бо String є незмінним.

Unit, Nothing і передумови ​

Функція, яка виконує дію без корисного результату, має тип Unit. Для тіла-блоку його можна не записувати явно. Наприклад, fun greet(name: String) { println(name) } повертає Unit; друк у консолі не є поверненням рядка викликачу.

Тип Nothing описує функцію, яка не завершується звичайним поверненням. Типовий приклад – error("message"), який кидає виняток. Тому вираз value ?: error("missing") може мати не-null тип: гілка помилки не створює альтернативного значення. Повна обробка винятків розглядається в наступній темі.

require(condition) задає передумову аргументу. Якщо вона порушена, виникає IllegalArgumentException. На цьому етапі достатньо розуміти, що це явна відмова контракту, а не випадкова помилка всередині формули. У консольній програмі неправильний текст спочатку можна перевірити через toIntOrNull або toDoubleOrNull, а предметні межі – перед викликом розрахунку.

Контракт включає більше, ніж типи. Double може містити NaN, нескінченність і від’ємне число, але ширина прямокутника має вужчу множину допустимих значень. У коментарі або описі функції варто зазначити одиниці, межі, правило округлення та можливу відмову.

Функції верхнього рівня та локальні функції ​

Функцію можна оголосити без класу безпосередньо у файлі. Це нормальний стиль Kotlin для незалежних операцій. Порядок оголошень у файлі не змушує розміщувати допоміжну функцію вище за її використання. Пакет та імпорти визначають видимість між файлами; докладно їх буде розглянуто разом із класами.

Локальна функція оголошується всередині іншої. Вона не засмічує зовнішній простір імен і може читати локальні значення зовнішньої функції. Це доречно для невеликої допоміжної операції, яку не потрібно використовувати окремо.

kotlin
fun borderText(text: String): String {
    fun clean(value: String): String = value.trim()
    val normalized = clean(text)
    return "[$normalized]"
}

fun main() {
    println(borderText("  Kotlin  "))
}

Локальна функція не повинна приховувати складний самостійний алгоритм лише тому, що його поки що викликають один раз. Якщо потрібне окреме тестування або повторне використання, функція верхнього рівня з явними параметрами часто зручніша. Не слід також використовувати глобальну змінну замість аргументу: прихований вхід робить результат залежним від порядку викликів.