Підсумки

Висновки

Kotlin – статично типізована мова, код якої компілюється в байт-код і виконується на JVM разом зі стандартною бібліотекою. JDK програми та JVM процесу Gradle – два незалежні налаштування, і фактичні версії інструментів потрібно записувати у звіті. Проєкт Gradle з обгорткою фіксує версію збирання, а build.gradle.kts описує плагіни, залежності та задачі. Точка входу main компілюється до класу на кшталт MainKt, тому назва файла, пакет і mainClass мають бути узгоджені. Компіляція й запуск – різні етапи: помилку типу знаходить компілятор, неправильне введення спричиняє виняток, а логічна помилка дає звичайне, але хибне число. Для передавання програми використовують каталог installDist цілком, а не лише власний JAR. Git зберігає історію вихідного коду й конфігурації, тоді як результати збирання та кеші відновлюються командою. Стан «зібралося» не замінює перевірки результату: для кожної програми потрібні вхід, очікуваний і фактичний результат.

Питання для самоперевірки

1. Який етап перетворює Kotlin-код на байт-код?
2. Чим JDK програми відрізняється від JVM Gradle?
3. Для чого потрібна обгортка Gradle?
4. Чому стандартне введення задачі run налаштовують окремо?
5. Яка різниця між print і println?
6. Чому власний JAR може не містити всіх залежностей?
7. Чим commit відрізняється від push?
8. Які файли потрібно зберігати в репозиторії?