Dev Blog

Обробка та генерування винятків ​

Порядок виконання try, except, else і finally ​

У try розміщують операцію, яка може дати очікуваний виняток. При його виникненні решта цього блоку пропускається. Обробники перевіряються зверху вниз: виконується лише перший відповідний except. Спочатку розміщують конкретні типи, потім загальні. Якщо поставити except Exception першим, обробник ValueError після нього ніколи не отримає звичайного ValueError.

else виконується після нормального завершення try, коли не було винятку та виходу через return, break або continue. finally виконується при виході з конструкції, зокрема перед поширенням необробленого винятку. Це місце для очищення, а не свідчення успішності операції. Аварійне завершення процесу чи вимкнення живлення не дають програмі гарантій виконання очищення.

Рис. 4.3. Основні шляхи try за відсутності нових помилок у службових блоках.

Винятки, що виникають усередині except або else, не потрапляють до сусідніх обробників тієї самої конструкції. finally виконається, а пошук обробника продовжиться зовні. Саме тому короткий try допомагає зрозуміти, яку операцію ми дозволили повторити.

py
def show_ratio(text: str) -> None:
    try:
        denominator = int(text)
        result = 12 / denominator
    except ValueError as error:
        print("Формат:", error.args[0])
    except ZeroDivisionError:
        print("Знаменник дорівнює нулю")
    else:
        print("Частка:", result)
    finally:
        print("Спробу завершено")


show_ratio("3")
show_ratio("0")
Частка: 4.0
Спробу завершено
Знаменник дорівнює нулю
Спробу завершено

Атрибут args – кортеж аргументів, переданих конструктору винятку; тут його перший елемент містить повідомлення. Не вважайте текст повідомлення стабільним кодом помилки: він може змінитися між версіями. Для вибору дії перевіряйте тип, а власні коди задавайте явно. Ім’я після as очищується після обробника; збережіть потрібні дані окремо, якщо вони потрібні пізніше.

Приклад 1. Безпечне введення числа ​

Потрібно прочитати кількість учасників від 1 до 30. Неправильне введення спричиняє повторний запит. Функція parse_count відокремлює правило предметної області від діалогу: її легко перевірити без клавіатури. Анотації str, int описують контракт, але не замінюють перевірок під час виконання.

py
def parse_count(text: str) -> int:
    value = int(text)
    if not 1 <= value <= 30:
        raise ValueError("кількість має бути від 1 до 30")
    return value


def read_count() -> int:
    while True:
        text = input("Кількість учасників: ")
        try:
            value = parse_count(text)
        except ValueError as error:
            print("Помилка:", error)
        else:
            return value


print("Прийнято:", read_count())

Для послідовного введення 0, 12:

Кількість учасників: 0
Помилка: кількість має бути від 1 до 30
Кількість учасників: 12
Прийнято: 12

Перевірте також abc, межі 1 і 30, та 31. Помилка формату виникає в int, помилка діапазону – у нашому raise. Обидві обробляються на рівні діалогу. EOFError не перехоплено: завершення вхідного потоку не є ще одним неправильним числом. У пакетному запуску без нових даних нескінченний повтор був би помилкою.

Генерування і поширення винятків ​

Оператор raise створює виняткове завершення поточної операції. Запис raise ValueError("...") передає об’єкт із повідомленням. Якщо функція не має відповідного обробника, виняток переходить до її виклику. Кадри послідовно залишають стек; виконання не повертається на рядок після невдалого перетворення (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Обробник у main отримує помилку, що виникла в parse.

Порожній raise усередині обробника повторно передає поточний виняток зі збереженням його traceback. Це корисно, коли локально додано пояснення або зроблено очищення, а рішення має прийняти вищий рівень. raise error повторно піднімає той самий об’єкт, але додає місце цього оператора до traceback; для простого передавання поточної помилки краще порожній raise.

Коли технічну помилку перетворюють на помилку предметної області, застосовують raise NewError(...) from error. Посилання __cause__ зберігає явну причину. Якщо новий виняток виник під час обробки старого без from, старий зберігається в __context__. from None приховує автоматичний контекст у стандартному звіті, але не видаляє його з об’єкта. Приховуйте подробиці лише тоді, коли кінцевому користувачу вони справді не потрібні.

Не ловіть виняток лише для того, щоб надрукувати «помилка» і повернути 0. Виклик тоді виглядає успішним, а нуль може бути правильним предметним результатом. Або поверніть задокументований результат, або передайте помилку тому, хто може її обробити.