Українська
Користувачі, профілі й токени
Крок 1. ASP.NET Core Identity для облікових записів
Навіщо. Безпечно зберігати паролі непросто: їх треба хешувати повільним алгоритмом із сіллю, порівнювати за сталий час, перехешовувати, коли алгоритм удосконалюється; невдалі входи мають блокувати обліковий запис; імена користувачів і пошту треба нормалізувати для пошуку без урахування регістру. ASP.NET Core Identity – бібліотека Microsoft, що робить усе це. Її базовий клас IdentityUser<TKey> уже має властивості облікового запису: UserName, Email, PasswordHash, LockoutEnd, AccessFailedCount, SecurityStamp та інші. Ми успадковуємо свого користувача від нього й додаємо лише те, що притаманне Chatex.
Що зробити. Додайте до проєкту даних пакет Identity з його сховищем для EF Core:
powershell
dotnet add Source/Chatex.Data package Microsoft.AspNetCore.Identity.EntityFrameworkCoreЗавдяки централізованому керуванню пакетами версія береться з Directory.Packages.props, а файл проєкту отримує посилання без версії:
xml
<Project Sdk="Microsoft.NET.Sdk">
<ItemGroup>
<PackageReference Include="Microsoft.AspNetCore.Identity.EntityFrameworkCore" />
</ItemGroup>
</Project>Крок 2. Користувач
Навіщо. Клас User – це обліковий запис. Його формують три рішення:
- Тип ключа –
Guid, а неstringнеузагальненогоIdentityUser, тож користувачі отримують ідентифікатори UUIDv7, як і кожна інша сутність. - Конструктор задає
IdіSecurityStamp. НеузагальненийIdentityUserробить те саме у своєму конструкторі, алеIdentityUser<Guid>лишає обидва порожніми. Штамп безпеки (security stamp) – випадкове значення, яке Identity змінює щоразу, коли змінюються облікові дані; Identity очікує, що кожен користувач його має. Завдяки заданню обох у конструкторі коженUserкоректний з моменту створення, зокрема й у тестах, що створюють користувачів без сервісів Identity. UserName– публічний@handle: унікальний, малими літерами, його показують у пошуку й в особистих чатах. Усе, що користувач показує іншим, крім псевдоніма, живе в профілі.
Що зробити.
cs
using Microsoft.AspNetCore.Identity;
namespace Chatex.Data.Entities;
/// <summary>
/// Account and credentials (ASP.NET Core Identity). <see cref="IdentityUser{TKey}.UserName"/> is the public @handle.
/// Everything a user shows to others lives in <see cref="Profile"/>.
/// </summary>
public class User : IdentityUser<Guid>, IHasCreatedAt
{
public User()
{
Id = Guid.CreateVersion7();
SecurityStamp = Guid.NewGuid().ToString();
}
public DateTimeOffset CreatedAt { get; set; }
public DateTimeOffset? LastSeenAt { get; set; }
public UserProfile? Profile { get; set; }
public ICollection<ChatMember> Memberships { get; set; } = [];
public ICollection<RefreshToken> RefreshTokens { get; set; } = [];
}LastSeenAt допускає значення null (DateTimeOffset?): користувач, який жодного разу не підключався, не був в мережі. Колекції ініціалізуються виразом колекції [], тож вони ніколи не дорівнюють null.
DateTimeOffset, а не DateTime
DateTime не каже, у якому він часовому поясі, тож «12:00» із сервера в UTC і «12:00» з ноутбука в Києві виглядають однаково. DateTimeOffset несе зміщення від UTC, а PostgreSQL зберігає його як timestamp with time zone. Chatex використовує DateTimeOffset для кожного моменту часу, завжди в UTC.
Крок 3. Профіль
Навіщо. Чому б не покласти відображуване ім’я, опис і аватар просто в User? Тому що це дані іншого роду:
- обліковий запис містить облікові дані (хеш пароля, блокування, штамп безпеки), що ніколи не повинні залишати сервер; профіль містить публічні дані, які постійно надсилаються іншим користувачам. Окремі таблиці означають, що запит профілів не може випадково завантажити хеш пароля;
- обліковим записом керує Identity, а профілем – наш власний код (тема 9).
Зв’язок «один до одного»: первинний ключ профілю UserId водночас є зовнішнім ключем на користувача. Власного Id профіль не має.
Що зробити.
cs
namespace Chatex.Data.Entities;
/// <summary>Public profile, one per <see cref="User"/>; created together with the user at registration.</summary>
public class UserProfile : IHasUpdatedAt
{
public Guid UserId { get; set; }
public required string DisplayName { get; set; }
public string? Bio { get; set; }
public string? AvatarPath { get; set; }
public DateTimeOffset UpdatedAt { get; set; }
public User User { get; set; } = null!;
}DisplayName – required-член (C# 11): компілятор відмовляється компілювати new UserProfile(), якщо ініціалізатор об’єкта не задає DisplayName, тож профіль без імені неможливо створити помилково. Bio і AvatarPath необов’язкові, а отже, допускають null.
User = null! заслуговує на пояснення. Навігаційна властивість не завантажується, поки ми цього не попросимо, тож вона насправді не «ніколи не null». Але оголошення її як User? змусило б перевіряти на null щоразу, коли ми користуємося нею після завантаження. Оператор null-прощення ! каже компілятору: «довірся мені, це буде задано до використання». Це загальноприйнятий спосіб оголошувати обов’язкові навігаційні властивості в EF Core з nullable-посиланнями.
Крок 4. Токен оновлення
Навіщо. Браузер тримає користувача в системі за допомогою двох токенів (тема 8). Токен доступу живе 15 хвилин і на сервері не зберігається взагалі. Токен оновлення живе 30 днів і обмінюється на нові токени доступу; сервер має мати змогу його відкликати, тому його зберігають у базі даних. Три рішення:
- Зберігається лише хеш токена, ніколи сам токен. Якщо база даних витече, зловмисник отримає хеші, якими не можна увійти, – та сама ідея, що й зі зберіганням хешів паролів.
- Ротація: кожне використання токена оновлення відкликає його (
RevokedAt) і видає новий;ReplacedByTokenIdзв’язує старий токен з його наступником. Якщо відкликаний токен пред’явлено знову, його хтось викрав, і сервіс завершує всі сеанси користувача. UserAgentіCreatedByIpфіксують, звідки створено сеанс, для майбутньої сторінки «активні сеанси».
Що зробити.
cs
namespace Chatex.Data.Entities;
/// <summary>
/// A long-lived token that is exchanged for a new JWT access token. Only a hash of the token is stored.
/// Rotation: on use the token is revoked and <see cref="ReplacedByTokenId"/> points to its successor.
/// </summary>
public class RefreshToken : IHasCreatedAt
{
public Guid Id { get; set; } = Guid.CreateVersion7();
public Guid UserId { get; set; }
public required string TokenHash { get; set; }
public DateTimeOffset CreatedAt { get; set; }
public DateTimeOffset ExpiresAt { get; set; }
public DateTimeOffset? RevokedAt { get; set; }
public Guid? ReplacedByTokenId { get; set; }
public string? UserAgent { get; set; }
public string? CreatedByIp { get; set; }
public User User { get; set; } = null!;
public bool IsActiveAt(DateTimeOffset now) => RevokedAt is null && ExpiresAt > now;
}IsActiveAt – правило, що залежить лише від власних даних токена, тому воно живе в сутності. Зверніть увагу, що воно приймає поточний час параметром, а не читає DateTimeOffset.UtcNow усередині. Той, хто викликає, передає час з упровадженого годинника (TimeProvider, тема 7), тож тест може запитати «чи активний токен через 31 день?», не чекаючи місяць. Метод, що сам читає годинник, так протестувати не можна.
=> та is null
IsActiveAt – член із тілом-виразом: => expression – скорочена форма { return expression; }. RevokedAt is null – перевірка за шаблоном; на відміну від == null, її не можна перевизначити перевантаженням оператора, тож вона завжди означає «посилання дорівнює null».